Дякуємо всім, кого зворушила історія про маленьку Віку Ашіхман. Кошти зібрані і триває процес реабілітації. Коли ми звернулися по допомогу до небайдужих людей, то мати дівчинки ледве вірила в успіх.
Кожен день для цієї сім’ї наповнений лише одним — прагненням подолати хворобу. Щосекунди рідні люди бажають побачити, як ходить власними ніжками дівчинка.
Віка хоч ще й малеча, але цілеспрямованість у неї майже як у дорослої людини. Завдяки вашій допомозі, кожен її невпевнений крок підтримується опікою і турботою кваліфікованих реабілітологів.
Попереду ще довгий шлях, але кмітлива дівчинка робить його не сама. Благодійний Фонд “Промінь Тепла” лише передає турботу від добродіїв до дитини. Більше ніж 90 людей зробили донати і це дозволило оплатити реабілітаційну програму.
Батьки вдячні кожному, хто зміг здійснити внесок. Це дуже важливо відчувати підтримку від незнайомих людей, коли доля щодня проходить іспит на міцність.
Відновлення Вікусі триває у реабілітаційному центрі «Росток життя». Працівники цього закладу — добрі чарівники у справі повернення дітей із ДЦП до соціальної активності.
Вони зуміли допомогти й маленькій пацієнтці з Харківщини. Найголовніше — вдалось досягти певного прогресу в навчанні Віки самостійних кроків. Кожен день спостерігається хоч маленький, але позитивний ефект від вправ. Комплексні заняття корисні для мобілізації всіх сил дівчинки.
Найкраще опишуть ситуацію слова матері Віки: «Ви не можете собі уявити, із якою силою калатало моє серце, коли я побачила перші власні рухи ніжок моєї доньки.
Те, що ще кілька місяців тому вважала дивом, сьогодні стало реальністю. Я не знаю, щоб робила без допомоги благодійників. Віка поступово вчиться ходити завдяки допомозі добрих людей, і це головне. Хочу сказати всім слова подяки, які тільки знаю, тим людям, хто знайшов у собі сили відкрити душу і зробити пожертву».
Дівчинка поступово вчиться рухатися самостійно. І хоча на даному етапі подолана відстань вимірюється кроками в реабілітаційному комплексі, перспективу Вікулі власно пересуватись на вулиці вже ніхто не вважає захмарною.
Кожен крок дається їй важко, ДЦП залізними оковами тримає ніжки. Але маленька дівчинка вже розуміє, що від тренування залежить кінцевий результат. Вона дуже старається ретельно виконувати інструкції реабілітологів.
Накладена ДЦП фізична біль робить дитину полоненою за гратами соціальних обмежень. Турбота і любов рідних збільшують простір дії, але навколо безмежне бурхливе життя.
Ваша увага до Віки розправляє крила, які піднімуть її над труднощами, дадуть змогу оцінити себе і почати рух в обраному напрямку. Зараз у малечі формується картина світу і дуже важливо показати їй, що він сповнений турботою, теплом і добром.
Будь ласка, не зупиняйте своє прагнення до допомоги.
Обдарування маленьких пацієнтів увагою обов’язково знайде свої відгуки в серцях інших людей. Чим більше навколо добрих вчинків, тим швидше Віка зможе відчути себе повноцінним членом суспільства.
