Сердечко для маленького Артема

Збір закрито!

Щиро дякуємо, за ваш внесок у скарбничку життя Артемчика!

Бажаємо Вам міцного здоров'я, злагоди у родинах.

І нехай добро повертається до вас сторицею!

У нас є інші підопічні, які потребують Вашої підтримки.

Будь-ласка перейдіть за посиланням тут.

___________________________________________

Куленко Артем з Вінниччини терміново потребує нашої з вами підтримки.

 

Семимісячний хлопчик із вродженою вадою серця (посилання на документи внизу цього посту) потребує невідкладної операції, постійно знаходиться в реанімації ВМКЛ “Центр матері та дитини” м. Вінниці.

Матері Артема, Ірині часто сниться сон: маленький хлопчик іде запорошеною дорогою. Сонце грається шовковистими прядками волосся, чітко вимальовуються під свитиною худорляві плечі.

 

Він дуже тендітний, її крихітний хлопчик, її Артем. Не такий як наяву – доросліший, – але все ж до безпорадності маленький. 

 

Ось іще крок і ще – зараз вона обійме свого сина… Цього разу вона встигне – вкотре обіцяє собі Ірина. Обійме його міцно-міцно й нікуди не відпустить. Вона відчуває, що тут, уві сні, від них залежить усе – від її, материнських обіймів…

 

Ірина спішить назустріч і не встигає – на шляху Артема постає чиясь тінь. У тіні немає обличчя.

 

“Відведи мене додому!” ― прохає незнайомця дитина.

 

“Я не можу, – відповідає той. – Ще не час.”

 

“А коли буде час?” ― Ірина бачить, як очі хлопчика наливаються сльозами.

 

“Коли твоє серце зможе битися так сильно, як у інших, здорових дітей.”

 

“У мене хороше, добре серце! Я не вмію зраджувати й брехати. Я дуже люблю маму й увесь світ. Можна мені додому?”

 

“У тебе чудове серце, воно здатне на прекрасні почуття, але зараз йому потрібна допомога…”

 

“Як мені це зробити?” – питає з відчаєм хлопчик.

 

“Ти ще зовсім маленький, ти не можеш. ВОНИ можуть…” – відповідає химерна постать.

 

“Стій! Скажи мені, хто ВОНИ?..” – кидається до незнайомця Ірина, але пальці хапають повітря.

 

Прокидається вона з гірким присмаком сліз на губах. Пішов уже восьмий місяць, як вони з чоловіком відчайдушно б’ються за життя Артема, що народився з серйозною вадою серця. Не самі б’ються – з ними лікарі, але цього замало. Замало медикаментів, замало коштів, кожна копійка на рахунку. А ще на рахунку – життя дитини.

 

Семимісячне немовля не знає свого дому, лікарня стала домівкою для нього й матусі. Воно не знає, чому у мами заплакані очі. Воно не знає, чому такий стомлений татусь ніколи не залишається поруч надовго.

 

Воно не знає, що таке операція на серці й скільки це – один місяць. Медикаменти і витратні матеріали на протязі одного місяця в реанімації коштують 10000 гривень, який слід протриматися до операції, і медикаменти і витратні матеріали для операції коштуватимуть родині 40000 гривень. Це разом 50000 гривень, яких немає. Артем не знає, що таке “немає”. Зараз він багато чого не знає.

 

“Та я знаю, хто такі ВОНИ, мамо… – промовляє пошепки хлопчик із її снів. – Знайди ЇХ, людей з добрими серцями. Тих, хто подарує мені життя, хто поверне мене додому!”

 

“Хто такі ВОНИ, синку?..”

 

Ні, це не люди з паралельних світів, це не чарівники з надздібностями. Це МИ. Це ВИ. Це кожен, хто має кілька гривень і знаходить сили витратити їх не на цигарки чи цукерку, а на порятунок дитячого життя. Де ж ВИ, ті про кого благає дитяча душа?

 

Навіть крихітна ваша допомога – великий внесок у скарбничку життя немовляти, маленького Артема.

 

Ви можете підтримати його будь-якою комфортною для себе сумою тут: