Сила дорослих – для життя маленького дівча

Опалімова Софія, 6 років.

 

Діагноз: Хронічна хвороба нирок 5 стадії (Атиповий гемолітико-уремічний синдром (п’ятий епізод, що супроводжується гострою ниркового недостатністю). Вторинна ренальна гіпертензія ІІ ступеню, стабільна стадія.).

 

Софія терміново потребує невідкладного лікування у Sant Joan de Déu Barcelona Children’s Hospital в Іспанії.

 

Багато хто з нас – вже батьки. Або хочуть стати ними.

 

Тож якщо спитати, якою мамою чи татом хочеш бути – що скажете?

 

Дбайливим, добрим, уважним, надійним… «Сміливим!»

 

Ось таку відповідь завжди дають батьки хворої дитини.

 

Бо щохвилини кожного дня збирають усі свої сили в кулак. Щоб силоміць вибити з жорстоких щелеп хвороби цю хвилинку, цей день дитячого життя.

 

Ми, батьки, радісно дивимось у вікно на наших 6-річок. Там, унизу у дворі вони збираються в кольорові швидкі комети і замислюють щасливі витівки.

А є шестирічна дівчинка – така тендітна в оточенні апаратури – яка не може навіть піднятися на подушці.

 

Все, що вона бачить – стіни палати, стурбовані половинки облич лікарів у масках та веселих слоненят на своїй стерильній ковдрі.

 

А ще – рідних, які спочатку довго-довго стоять під дверима, щоб заспокоїти сльози та серце.

 

Скільки ж сил потрібно цим дорослим людям, аби вистояти перед нею – своєю дитиною?!

П'ять років із шести свого життя Соня не знає справжнього дитячого щастя.

 

Такого простого, а для неї – поки що недосяжного.

• Знайомство з першою подружкою (тією, що на все життя).
• Хованки, обговорення мультиків, галасливі дні народження.
• Веселий вереск, передчуття, маленькі зворушливі дитячі образи.
• Перший колектив, чудові пригоди на море, домашній пухнастий вихованець…

 

Хвороба нирок. Звучить скупо і якось відсторонено.

 

Але в житті Соні цей термін витіснив звичайну дитячу фразу «Мамо, можна я піду погуляти?»

 

Батьки, просто порахуйте, скільки раз на тиждень ваші заціловані бешкетники запитують: «Мам, можна я піду погуляти?», «Татусю, ти ж зрозумів, яку я хочу іграшку?», «Я піду до друга пограти?» чи «Давайте сьогодні разом до парку на гойдалки?»

 

Ніхто й ніколи не зрозуміє, за що хвороби обирають безневинних малюків. Хоча в наших силах сказати їй: Ні!

 

Стати сміливим та сильним – для чиєїсь дитини, але в ім'я своїх власних дітей. Заради того, щоб розпускалися ніжні пелюстки життя.

 

Соня не вимагає багато, правда? Її вже готові прийняти в Іспанії на терапію та лікування, що об’єктивно неможливе в Україні.

 

А раптом Соня вперше у житті побачить море, вийде на сонячну вулицю, зустріне кошеня?

 

Нам просто потрібно щільніше згуртуватися та закінчити цей збір від імені всіх батьків та дітей.

 

«Я зробив усе, що міг» – слова дійсно сильної людини.

 

Для Соні лишилося зібрати ще велику суму.

 

Це під силу кожному з нас.

 

Пам'ятайте, будь ласка, не буває маленьких сум, якщо вони відправлені вчасно!

 

Допомогти Соні подолати хворобу можна у формі нижче, у призначенні платежу вказати: для Софії